Кодеин Purple Drank Калязин

Долой ЕГЭ, кумарить по полной программе! Слышь, народ, расскажу вам историю про то, как я кодеин заколол и решил пойти на ЕГЭ. Все началось со шпаргалки в заднице, на этот раз буквально. Был я нубом в наркотических делах, но решил рискнуть и взяться за закладки. Ведь для таких, как я, весь этот наркотический мир – настоящая машинка. Сунул я себе шпаргалку в то самое место и пошел на всеобщую проверку знаний, готовый к адреналиновому путешествию. Сидел я там, уставившись в белый листок с заданиями, и внутри меня начала закачиваться гашишная эйфория. Я уже чувствовал вкус победы, как будто прописали мне маляву на рецептурном бланке. Но, блин, какой же был глючный день! Моя шпаргалка решила навести коварство в самый неподходящий момент. Эйсид дал мне знать о своем присутствии, и я понял, что скорее всего сдам весь экзамен как последний дебил. Решил пережить этот кумар и бороться до конца. Прошлое всплыло передо мной, и я вспомнил момент, когда впервые попробовал кодеин. О, какая это была кайфовая машина! Выпотрошил я свою задницу, достал шпаргалку и внимательно начал перебирать страницы. Ну что, господа, спрашивайте, что хотите, я готов ответить на любые вопросы. Честно говоря, все вокруг казалось мне размытым, словно я сидел в каком-то параллельном измерении. Но блин, это было реально весело! Сложные задачки стали почти детской игрой для меня. Никакой тревоги, только наркотическое блаженство. Ох, как же я был уверен, что все будет чики-пуки, пока не встретил своего старого знакомого. Он просто проходил мимо и спросил, что я делаю. Но откуда я знал, что он работает экзаменатором? Представляете, как я испугался, но было уже поздно. Он узнал меня и сделал вид, что все хорошо. Но я прекрасно понимал, что он знает все мои грязные секреты. Окультурившись, я продолжал выполнять задания. Но вдруг внутри меня началось настоящее кумарить. Голова закружилась, мурашки побежали по коже, а руки начали дрожать. Мне хотелось бросить эту нелепую игру и убежать подальше, но я решил не сдаваться. Когда-то я слышал, что наркотик действует на каждого по-разному, но я не ожидал, что у меня так все заглючит. Мой мозг перегружался от информации и от того, что я пытался внедрить в него. Один момент я мечтал о диване и сигарете, а в другой секунде пытался сосредоточиться и решить следующую задачу. Честно говоря, на этот момент я уже не помнил, что именно мне нужно было сделать. Нервы дошли до предела, а ЕГЭ превратился в настоящую пытку. Забыл я и про шпаргалку, и про кодеин, и о моих грехах, которыми я хотел обмануть систему. Остался только страх перед провалом. Но, черт возьми, я все же довел это дело до конца. Прошел я свою порцию испытаний и сдал этот проклятый экзамен. Вроде бы все прошло гладко, но я уже не был уверен в своем успехе. Ощущение, что я махнулся на все и решил попрощаться со своим будущим. Уже на следующий день после экзамена меня сильно беспокоили мысли. Теперь я понимал, что высшее образование и наркотики – вещи несовместимые. Но все равно, остался сладкий привкус адреналина и приключений. ЕГЭ – это только малая часть жизни, а наркотики – это черная дыра, в которую легко угодить. Настоящая жизнь куда ярче и интереснее.

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.